Заколібало бачити у стрічці цей траурний мітінг по Карцеву.

Ніт, я не скорблю. Просто я не розумію навіщо, адже моя країна, що стікає кровєю і вмирає вже пєятий рік задля того, щоб вижити — це для нього «нєлюді, которим всьо равно каво убівать».

Ніт, для мене не має значення, що колись маленькою я дивилась його виступи про раки «вчєра по пять, а сєводня по трі».

Немає а ні дитинства, а ні тієї країни, а ні того життя, яке назавжди відрізане лезом, червоною лінією і це не фарба, а справжня кров.

Так, мені начхати на всіх цих старих номенклатурних му*аків. Я не вважаю людьми тих, хто не вважає людиною мене.

Олена Добровольська

Читайте аналитику и блоги прямо у себя в Мессенджере или Фейсбуке