Партія «Самопоміч» назвала арешт в Грузії шести українських громадян і одного громадянина Грузії підставою української влади. Що української – смішно, чим-чим, а силовими структурами Грузії українське керівництво точно не керує. А от щодо підстави я б серйозно замислився.

Звісно, з байки про те, що група здорових хлопців, з досвідом АТО і навчених на базах приватної компанії European Security Academy (ймовірно), поїхали до Грузії «милуватися шпилями», можна хіба що посміятися – жодної критики вона не витримує. Але.

Грузинські спецслужби були явно проінформовані про те, які гості до них зібралися – кілька груп «мандрівників за шпілі-вілі» вони розвернули ще на кордоні. А «групу Семенченка» затримали зразу всю (можливо, ще й разом з самим Семеном). Тезу про нереально професійні грузинські спецслужби, реформовані Саакашвілі, прошу не наводити, – саме ці спецслужби, саме за реХВорматора Міхо, проспали концентрацію російських сил на кордоні з Південною Осетією напередодні війни 08.08.08. Очевидно, настільки глибокої агентури на території України та Польщі Грузія не має. Хто ж їх попередив? Українські спецслужби?

В тому то й справа, що це малоймовірно. Українська дипломатія наразі докладає титанічних зусиль, аби скандал зам’яти і подати як звичайний кримінал, який буває скрізь. Хоча в разі, якби Банкова хотіла знищення рейтингу «Самопомочі» через міжнародний скандал, українські дипломати навпаки мусили б зробити низку гучних заяв, розбурити грузинів і спровокувати їх на дипломатичні ноти та роздмухування скандалу. Чого нема.

Але ж «Самопоміч» – противник діючої української влади і конкурент на виборах, хіба не так? В тому то й справа, що не так. «Самопоміч» на сьогоднішній день чинній українській владі неймовірно вигідна. Так само як «Демальянс», тощо. Справа в тому, що всім їм на виборах Президента світить велике «ніфіга». Вони не мають підтримки, достатньої для перемоги на виборах. Проте. Всі ці та подібні сили захоплено топчуться по електоральному полю як раз таки найбільш перспективних противників чинної влади – електорату Юлії Тимошенко та Анатолія Гриценка. Ба більше, не вступаючи з фаворитами гонки в союзи, всі подібні сили змушені пояснювати своїм прибічникам, ЧОМУ їм не треба голосувати за Тимошенко та Гриценка. А все це означає, що в разі, якщо пояснять вони це гарно, їхні прибічники не підуть голосувати за Тимошенко або Гриценка у другому турі виборів. Швидше за все, вибори прибічники тих сил просто прогуляють.

Це підтверджує реакція соцмереж на арешт українців у Грузії. Подія викликала глузи та сміх у порохоботів, скривджене обурення у прибічників «Самопомочі» і… масову мовчанку з боку прибічників Тимошенко та Гриценка. Справді, навіщо їм свого конкурента захищати?

І от ця розстановка сил примушує серйозно замислитися. Юлія Тимошенко разом з Міхо Саакашвілі намагалася перетнути український кордон. Анатолій Гриценко брав участь у міхомайданчику. Обоє вони з Міхеілом Саакашвілі спілкуються тісно і явно могли дізнатися про плани «скаженого Міхо» у Грузії в разі програшу його політсилою президентських виборів. Міхо мав необережність розповісти їм про свої наміри – далі справа техніки. Шепнути потрібну інфу грузинським дипломатам у Києві (наприклад), далі колесики закрутяться самі. Політичного конкурента Тимошенко та Гриценка знищать грузинські поліція і суд.

«Але ж переслідуючи свої цілі, вони тим самим руйнують задуми Міхо!» – зауважите ви. І я погоджуся з вами. Так, руйнують. І що? Коли це стримувало хоч Гриценка, хоч Тимошенко? Юлія Тимошенко заробила мільярди завдяки покровительству Павла Лазаренка, проте коли під самим Лазаренком запалала земля, Юлія Тимошенко з легкістю злила його Президенту Кучмі та розколола лазаренківську фракцію у Верховній Раді. Власне, партія «Батьківщина» почалася зі зради Лазаренка Юлією Володимирівною. Анатолій Гриценко теж пішов недалеко. Міністром оборони у 2005 р. він став завдяки Віктору Ющенку. Це не завадило тому самому Анатолію Гриценку у ніч з 7 на 8 вересня 2005 р. на дачі Юлії Тимошенко обговорювати плани усунення Віктора Ющенка від влади – разом з головою СБУ та генеральним прокурором. І той же самий Анатолій Гриценко побіг стучати на заколотників Президенту Ющенку, коли збагнув, що «не вигоріло» – не вдалося задурити голову Послу США.

Ви гадаєте люди з такими моральними здібностями задля досягнення своїх інтересів зупиняться, аби зламати плани грузинському політичному авантюристу? Та Господь з вами!

Звісно це лише версія. Але питання лишається відкритим? Хто ж злив грузинам гавриків Семена?

Дмитро Вовнянко

Читайте аналитику и блоги прямо у себя в Мессенджере или Фейсбуке