Вчора писав зовсім інший пост. Але в стрічках новин з’явилась звістка про відсторонення судом Уляни Супрун від виконання обов’язків Міністра охорони здоров’я. Далі пішли пости. І я не втримався.

Буду мало казати про діяльність Уляни Супрун, люди які не лінуються думати, розуміють, які титанічні сили вкладає вона у те, щоб вивести українську медицину з совкового анабіозу.

Тут я хочу поділитися своєю думкою — що найбільше мені огидно в політиці.

Так от, саме гірше що може бути в політиці це безпринципність.

Можна ненавидіти відверто проросійські партії, головною метою яких є знищення Української Держави та перехід її у підпорядкування Москви. Але вони не лицемірять, вони свої тези висловлюють відкрито, і ми бачимо ворога в лице.

Але існують й інші партії, головною метою яких є — влада будь-якою ціною. Вони для досягнення цієї цілі не гидують ніякими засобами: ні відвертою брехнею, ні популізмом, ні заграванням з людьми, ні підкупом виборців. Це люди які готові переступити через будь які моральні та духовні принципи.

Зараз в парламенті дві схожі політичні сили — БЮТ та Радикальна партія Олега Ляшка стовідсотково підходять під опис викладений вище. Але, якщо в партії Тимошенко деякі принципи ще залишились і там чимало чесних принципових людей, то Олег Ляшко, що колись відбрунькувався від Батьківщини, зібрав біля себе когорту такий же лицемірів як і сам.

Зараз Радикальна партія це штаб пустозвонства та популізму. Крім того, на відміну від БЮТ, у Радикальній партії складається культ вождя (Олег дійсно себе дуже любить). Ми щоразу бачимо Ляшко в качалці, в караоке, за кермом, з собачками. Ну чим не Путін. Соратники готові носити вождя на руках і цілувати його у різні місця.

Ляшко розуміє хто у нього електорат та іде до нього із зрозумілими меседжами. Коли з’явилась його відео, де він зізнається у не зовсім традиційні орієнтації — з’являється Росіта, коли починається війна — він допитує фальшивого сепаратиста, коли заходить мова про продаж землі — він демонстративно їсть на трибуні чорнозем, коли люмпени критикують Супрун, він намагається зняти її з посади.

Його головні соратники Мосійчук та Лозовий варті свого шефа: на ток-шоу вони за все хороше і проти всього поганого, а на ділі залишаються дешевими рішалами та баригами. І, складається враження, ці вірні радикали здадуть вождя з потрохами при першій можливості.

Але двайте ще кілька слів про хороше.

Що я побачив у ситуації з Супрун позитивного.

По-перше, радикали своїм не дуже продуманим кроком, не збільшили собі електоральний рейтинг, а, навпаки, ще глибше себе закопали. Тому що люмпенів, які не бачать позитиву від медичної реформи стає все менше, а людей, які розуміють перспективність та невідворотність змін у медицині — більшає.

По-друге, радує те, що ситуація з культивуванням “тотальної зради” міняється. Мої знайомі які часто писали — “як усе погано”, “яке зубожіння” теж у більшості підтримали Супрун.

Залишається сподіватися, що нинішня влада все-таки захистить Міністра охорони здоров’я, а в недалекому майбутньому закінчить реформу суду щоб таких рішень “феміди” було якомога менше.

Volodimir Ryba

Читайте аналитику и блоги прямо у себя в Мессенджере или Фейсбуке