Фанар зустрічає нас церковними дзвонами. Як ніяк до резиденції Вселенського Патріарха приїхав сам Президент України. Це зустріч не аби кого, а двох людей, які сьогодні є найвпливовішими та найавторітетнішими в усьому православному світі, та роблять просто неймовірні речі для утвердження та зміцнення авторитету православної Церкви в усьому світі. А ще вони допомагають здійснити мрії мільйонів людей, а також один одного. Зараз вони у вузькому колі обговорюють важливий договір, а ми чекаємо у приймальні урочистого підписання.

Можливо, декому здається, що я при розповіді про зустріч Петра Порошенка та Патріарха Ойкумени занадто часто використовую надзвичайну ступінь, але на це зауважу, що ми живемо у надзвичайні часи, серед надзвичайних людей, які творять надзвичайні речі, тому навіть надзвичайна ступінь не завжди здатна передати те, що відбувається на наших очах.

А відбувається ось що. Держава Україна в особі Президента Петра Олексійовича Порошенка та Вселенська Патріархія в особі Патріарха Варфоломія підписують договір про співпрацю та надання Томосу про автокефалію Православній Церкві в Україні. Третього листопада. Це історичний день, коли слово «Томос» вперше згадується в офіційному документі. Говорячи світською мовою, це договір про дружбу та співпрацю між Державою Україна та Вселенською Патріархією, в якому обидві офіційно зобов’язуються ствердити незалежну Українську Церкву. Вселенській Патріарх надає Томос новообраному Предстоятелю Української Церкви. Отже українські єпископи мають зібратися на об’єднавчий Собор. Також відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в Україні створюється релігійна організація у статусі місії під назвою «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».

Далі ми чуємо у промовах суцільне спільне та одностайне «євхаристо». Президент дякує Господу Богу, що той почув тисячолітні молитви українців про автокефальну Церкву, дякує Патріарху за його батьківську турботу про Українську Церкву, дякує українцям за те, що вони своєю наполегливою працею та молитвою наближають цей день. Патріарх дякує Президенту за постійні візити, за можливість відкрити представництво у Андрієвській церкві та сподівається, що незабаром знов відвідає Україну. (Напевно Томос привезе, думаю я, та дякую за все Господу Богу, Бірюкову, вам, парафіяне, бо молитесь весь час за мене грішного та, безумовно, Петру Олексійовичу за те, що в нього вистачає пороху все це на собі тягнути.

А взагалі, рівень близькості та довіри між Президентом України та Патріархом Ойкумени важко передати словами. Це потрібно бачити та відчувати. Оком, дотиком та душею.

Після офіційної зустрічі та ланчу (годують греки гарно та смачно), Президент сам покликав мене до очільника Вселенської Патріархії та представив йому. Я взяв благословіння, і тут, абсолютно несподівано, Патріарх Варфоломій подарував мені хрест. Сказати, що я розхвилювався, – це не сказати нічого. А тут ще й деякі присутні грецькі священики почали підходити та цілувати мені руку… Добре, що перед тим я гарно поїв та попив водички, тому й голова не дуже запаморочилася. У храмі вмч. Георгія Побідоносця я дякував Богові за надзвичайні зустрічі та можливості. Думав про те, що вражень та чудес на сьогодні, мабуть, вже достатньо, тому, мабуть, і загубився. Всі поїхали на зустріч з Ердоганом, а я так і лишився загубленим на Фанарі. Пішов шукати найближчого поліцейського та писати цей пост…

Але скільки того Стамбула. Сподіваюсь, блукати буду недовго. Головне, що історична угода підписана, і ми живемо в найкращі часи для України.

Олександр Дедюхін

Читайте аналитику и блоги прямо у себя в Мессенджере или Фейсбуке