7 вересня Україна наблизилася до всесвітнього визнання її церкви. Вселенський патріарх Варфоломій помістив країну під канонічну юрисдикцію американського архієпископа Даниїла і канадського єпископа Іларіона, які очолюють українські православні церкви у США і Канаді відповідно під канонічною юрисдикцією Константинополя. З 1686 року Російська православна церква наполягала, що Україна належить до її канонічної території. У всякому разі, тепер це точно не так. Нове призначення для американського і канадського священнослужителів – це початок надання Українській православній церкві автокефалії, тобто незалежності, від Москви. Виведення мільйонів українських православних вірян з-під підпорядкування РПЦ можна порівняти хіба що з розпадом СРСР.

Україна добивалася автокефалії мало не з того ж дня, коли стала незалежною. Коли тоді ще митрополит Філарет проголосив про розрив відносин з РПЦ для створення УПЦ КП, Константинополь не визнав цей крок. В 1990-му році під тиском націоналістичної хвилі, РПЦ вирішила надати своєму екзархату в Україні автономію і перейменувати його на Українську православну церкву. Таким чином, в країні одночасно існували дві церкви, одна з яких була лояльною до Москви, а інша представляла незалежну Україну.

Коли Росія анексувала Крим і розв’язала війну на Донбасі, РПЦ і УПЦ МП не змогли зберегти нейтралітет. Російська церква благословляла російських бойовиків, які йшли воювати проти України. Деякі клерики УПЦ МП відмовлялися проводити похоронні ритуали для загиблих українських солдатів. А митрополит Онуфрій (Березовський) разом з вищими ієрархами своєї конфесії відмовилися встати, коли в парламенті вшановували вбитих українських військових.

Росія також переборщила з втручанням у справи країн на Балканах, особливо в Греції. І це теж могло дати свій ефект. Рішення про надання Україні автокефалії варто розглядати у трьох вимірах.

По-перше, — це питання сили. Греція і Константинополь втомилися від російського втручання. Вони розглядають церковну незалежність Української православної церкви як спосіб скорочення розміру РПЦ і зменшення її впливу. З часів СРСР дві третини храмів Московського патріархату були розташовані на території України. Сьогодні, попри те, що українське населення в тричі менше, ніж у РФ, країни мають приблизно однакову кількість церков. В часи СРСР більшість російських православних церков були розташовані на заході і в центрі України. Така ж ситуація і сьогодні. Тому твердження про те, що нібито Україна поділена на «католицький захід» і «православний схід» було завжди помилковим. На Донбасі, приміром, не так і багато православних церков. Тож не буде ніякої «громадянської війни» через релігію. А віряни УПЦ МП спокійно і мирно приєднаються до нової української автокефальної церкви.

Другий вимір –це питання національної ідентичності. СРСР і РФ використовували хрещення Київської Русі в 988 році, щоб назвати середньовічну країну «першою російською державою». Ця помилка інколи повторюється в репортажах західних журналістів і завжди у західних виданнях «історії Росії». Російська і західна історіографія ігнорували існування українців впродовж століть і завжди поєднували їх з росіянами і білорусами. Росіяни вірять, а Путін постійно повторює, що Київська Русь була місцем народження трьох східнослов’янських народів, які в часи царизму, СРСР і нині нібито прагнули і прагнуть лишатися в союзі. Націоналістів, які опиралися цьому міфу, виставляли «агентами західних імперіалістів, урядів і спецслужб». В 2007 році з’явилася ідея про «русский мир», яка повинна була об’єднати Україну, Білорусь і Росію навколо Російської православної церкви. Потім три країни повинні були сформувати ядро Євразійського Союзу. Путін і російські націоналісти вважають, що слово «русский» означає три гілки «російського» народу: росіян, білорусів і українців. Останніх вони називають «малоросами». Путін постійно повторює, що росіяни і українці – «один народ». Про це він сказав під час засідання Ради «НАТО-Росія» в 2008 році. Тоді ж російський президент назвав Україну «штучною країною». Україна відкинула ідеологію «русского мира» і відмовилася брати участь в Євразійському Союзі. Тепер автокефалія посилить зростання українського патріотизму, підтримає національну єдність і прискорить процес остаточного відділення від Росії.

Третій вимір – це геополітика. Незалежність Української православної церкви буде означати, що РПЦ більше не буде найбільшою православною конфесією у світі. Українська і греко-католицька церкви будуть майже однаковими за кількістю вірян. У Константинополя з’явиться вірний український союзник у протистоянні Москві. І якщо РПЦ антизахідна, як і режим Путіна, автокефальна УПЦ буде проєвропейською. З 2014 року російська так звана «м’яка сила» в Україні розвалилася. Лише 1% молодих українців симпатизують російській моделі розвитку в той час, як 69-71% українців виступають проти неї. У їхніх очах Росія асоціюється з «агресією» (66%), «жорстокістю» (57%), «диктатурою» (57%). Російська православна церква була єдиним джерелом впливу в Україні і тепер він зникне. Рух України подалі від орбіти Москви неминучий. Створення автокефальної Української православної церкви – це відповідь на путінську агресію.

Dario

Читайте аналитику и блоги прямо у себя в Мессенджере или Фейсбуке